ОФІЦІЙНІ ЗАСАДИ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

​

У грудні 2015 року Україна ратифікувала основні міжнародні документи у сфері забезпечення прав дітей згідно зі світовими стандартами освіти, соціального захисту та охорони здоров’я. Передусім йдеться про статтю 24 Конвенції ООН про права людей з інвалідністю, в якій визначено обов’язок держави щодо реалізації інклюзивної моделі освіти, тобто створення такого предметно-просторового спеціального середовища, яке б дало змогу всім дітям бути однаково рівними учасниками навчального процесу в єдиному освітньому просторі відповідно до їхніх особливостей, потреб та можливостей.

5 липня 2017 року президент України дав зелене світло такому навчанню в нашій державі, підписавши ухвалений 23 травня цього ж року закон «Про внесення змін до Закону України "Про освіту" щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг».Відтепер українські діти з особливими освітніми потребами мають повне право здобувати освіту в усіх навчальних закладах, зокрема й безоплатно в державних та комунальних, незалежно від «встановлення інвалідності». Також для цих дітей передбачено можливість запровадження дистанційної та індивідуальної форм навчання, отримання психолого-педагогічної та корекційно-розвиткової допомоги, створення інклюзивних та спеціальних груп (класів) у загальноосвітніх навчальних закладах та «прилаштування» загальноосвітніх шкіл і класів під їхні потреби – тобто здійснення відповідних архітектурних перепланувань, наймання додаткових працівників (корекційних педагогів, тьюторів, психологів), адаптація навчальних планів і програм, методів та форми навчання, використання ресурсів спеціальної освіти, партнерство з громадою тощо.

На 2017 рік український уряд вперше виділив субвенцію (цільова дотація з Державного бюджету) на інклюзивну освіту у розмірі 209,4 мільйонів гривень, а в Держбюджеті на 2018-й закладено вже понад 500 мільйонів гривень такої субвенції. При цьому Кабмін змінив первісний розподіл коштів субвенції на проведення занять і придбання корекційних засобів (з 80% та 20% відповідно на 65/35) та схвалив їхню закупівлю для спільного користування, якщо у навчальному закладі є одночасно кілька дітей з однаковими хворобами.

 

НАКАЗ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
м. Київ

ВІД 01 ЖОВТНЯ 2010 Р.

№ 912

ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ 

 

                     Перелік документів з

організації інклюзивного навчання 

                                                               ( … ПІБ учня, клас).

        1. Титульна сторінка.

        2. Наказ "Про введення посади асистента вчителя" .

        3. Наказ про організацію інклюзивного навчання у поточному навчальному році.

        4. Наказ про створення команди психолого-педагогічного супроводу учня з ООП.

        5. План роботи команди психолого-педагогічного супроводу учня з ООП.

        6. Протоколи засідань команди психолого-педагогічного супроводу учня з ООП.

        7. Копії висновку інклюзивного ресурсного центру (ІРЦ) для кожного з учнів з особливими освітніми потребами.

        8. Копії заяв батьків про зарахування дитини до школи.

        9. Індивідуальний розклад психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових занять учнів ___ класу з організацією інклюзивного навчання на 201_-201_ навчальний рік.

        10. Посадова інструкція ассистента вчителя.

        11. Договір про залучення фахівців на громадських засадах (для асистентів дитини).

        12. Посадова інструкція асистента дитини.

        13. Трудові угоди про залучення фахівців (в разі потреби).

        14. Інструкція з охорони праці для вчителів, психолога, логопеда.

        15.  Таблиця координації діяльності учителя, асистента вчителя.

        16. Індивідуальні програми розвитку учнів ____ класу з організацією інклюзивного навчання на 201_- 201_ навчальнийрік, в т.ч.

    • Індивідуальні навчальні програми учнів ____ класу з організацією інклюзивного навчання на 201_- 201_ навчальнийрік

    • Індивідуальні навчальні плани учнів ___ класу з організацією інклюзивного навчання на 201_-201_ навчальнийрік

    • Індивідуальні програми корекційно – розвиткової роботи практичного психолога на 201_-201_ навчальнийрік

    • Індивідуальні програми корекційної роботи вчителя корекційно-розвиткових занять на 201_-201_ навчальний рік

Дитина із труднощами у навчанні

Настав час, коли ми, педагоги, маємо право приймати дитину такою, якою вона є, не міряти її загальною міркою, а бачити кожну дитину окремо, виховувати, ростити її як особистість, індивідуально, стосовно її природи, з урахуванням її інтересів, вікових можливостей, рівня розвитку.

Навчання, виховання, розвиток дитини повинні відбуватися в атмосфері захищеності й психологічного комфорту. Середовище в освітньому закладі, де впроваджується інклюзивна освіта, має бути: системним, діяльним, відповідним розвитку дитини, комунікативним, адаптованим до реального життя. Середовище в закладі освіти, де навчаються діти з ООП має бути розвивальним, насиченим предметами: іграми, навчальними посібниками, художніми картинами тощо. Перетворення її життєвого простору на корекційно розвивальне середовище.

Розвиток дитини залежить  від того як її виховують, де та в якому середовищі вона зростає. Перше і найголовніше завдання, яке стоїть перед учителями, котрі працюють з дітьми з ООП-це спочатку соціалізувати, а потім вже чогось навчати своїх учнів.

Це мають знати всі батьки

1. Намагайтеся зрозуміти дитину.

2. Для формування особистості неприпустиме неприйняття батьками дитини.

3. Батькам у вихованні дитини слід уникати невідповідності між власними вимогами й сподіванням, з одного боку, і можливостями і потребами дитини, з іншого.

4. Конфліктність у стосунках між батьками і дитиною може виникати через негнучкість батьків. Не враховуючи ситуацію, батьки нав’язують власну думку.

5. Неприпустимим є ставлення до дитини, що виявляється  у запровадженні жорстокої дисципліни  й обмеженні самостійності.

6. У вихованні небезпечною є також  гіперсоціальність. Це виховання проявляється  у надмірній «правильності». Батьки ніби виховують дитину за попередньо складеною програмою.

7. У вихованні не треба вдаватися до надмірного моралізаторства. Надмірна кількість зауважень і осуду зрештою призводять до того, що вони вже не діють.

 

Потрібно всіляко уникати недовіри до дитини. Не треба надмірно контролювати поведінку. Потрібно довіряти дитині, вірити в її самостійність.

Дитина щаслива, якщо в родині панують теплі стосунки і малюк знає, що його люблять, завжди вислухають і підтримають, дадуть слушну пораду, дозволять виявити власні почуття. МаринаПорошенкозустрічалася і обговорила з НікомВуйчичем реформу інклюзивної освіти в Україні. НікВуйчич був першою дитиною з інвалідністю в Австралії, яка навчаласяу звичайній школі. Проблемою дітей з ООП є саме обмеженість у спілкуванні, недостатність зовнішніх контактів, відокремленість від соціуму. Життєвий простір впливає на дитину відносно її вікових індивідуальних особливостей, сприяє психічному та фізичному розвитку.

Батькам слід пам’ятати: боротьба зі шкідливою звичкою – це боротьба з невпевненістю, тривожністю, песимізмом.

Навчаючи дитину з ООП, ми працюємо не стільки з дитиною, скільки з батьками. Лише досягнувши успіху в роботі з батьками, можна досягти успіхів і з дитиною.

​

Асистент учителя з інклюзивного навчання – Миценко Г. Г.

​

​

​

Які вони - гіперактивні діти?

​

     Гіперактивна дитина у будь-яких умовах – вдома, у гостях, у кабінеті лікаря, на вулиці – буде поводитися однаково: бігати, безцільно рухатися. І на неї не подіють ані нескінченні прохання, ані погрози, ані підкуп. Вона просто не може зупинитися. У неї не працює механізм самоконтролю, на відміну від її однолітків, навіть самих розпещених і жвавих. Звичайних дітей можна вмовити, покарати, зрештою. Гіперактивних – марно.

     Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю виявляється у підвищеній руховій активності, збудливості, труднощах концентрації та утриманні уваги, імпульсивності поведінки, проблемах у взаємостосунках з оточенням.

     Гіперактивність – це яскраво виражена перевага збудження над гальмуванням. У гіперактивної дитини дошкільного віку часто безліч приятелів. Незважаючи на товариськість, гіперактивній дитині рідко вдається побудувати тривалі й міцні дружні стосунки.

     Гіперактивна дитина любить галасливі, рухливі ігри. Побігати й погаласувати люблять усі діти. Підростаючи, вони дедалі більше часу приділяють тихим, складним, рольовим іграм або іграм «із правилами».

     Гіперактивна дитина не любить грати в такі ігри. І знову залишається одна або знаходить собі компанію таких самих непосид. Сварити й карати порушника порядку марно: він би й радий поводитися по іншому, але його  руки, ноги, все тіло рухаються немовби самі по собі, не залишаючи хазяїнові часу подумати про наслідки. Він не дуже спритний, зашнурувати черевики, помити чашку або застебнути ґудзика.

     Написати рядок рівних «паличок» або однакових «гачків» - взагалі надскладне завдання.

2

Система своєрідної «швидкої допомоги» при роботі з гіперактивною дитиною.

1. Відволікти дитину від вередування.

2. Запропонувати альтернативу.

3. Поставити несподіване запитання.

4. Уникнути категоричної форми заборони.

5. Не покарати, а попросити.

6. Спочатку вислухати дитину.

7. Повторити багаторазово своє прохання.

8. Сфотографувати дитину, або підвести її до дзеркала в той момент, коли вона вередує.

9. Залишити в кімнаті одну.                                                                                   

10.Не наполягати на тому, щоб дитина будь-що вибачилась.

11. Не читати нотацій (дитина все одно їх не чує).

 

Як поводитися в класі з дітьми, які страждають на гіперактивність?

1. Посадіть дитину на першу парту в центрі класу.

    2. Використовуйте якнайбільше наочних засобів навчання.

    3. Завжди закривайте двері класу.

   4. Не ставтеся до дитини як до іншої і незвичайної.

   5. Батькам слід запропонувати вчителеві письмову інформацію про синдром гіперактивності або про труднощі навчання, які має дитина.

    6. Діти мають право на шанобливе та ввічливе звертання.

     7. Робота віч-на-віч з дитиною.

     8. Якщо дитина втрачає увагу й починає заважати – час доручити їй читати вголос частину навчального параграфу або завдання.

3

9. Допомагайте  дітям знаходити в навчанні ключові слова й виділяти їх яскравими маркерами.

10. Більше заохочуйте школяра.

11.  Створити список правил, що їх учні повинні виконувати.

12. Заохочуйте роботу у групах, що змінюють учасників виконання завдання і взаємодію між учнями.

13. Завжди записуйте на дошці вказівки з виконання завдань.

14. Повісьте у класі календар і відзначайте в ньому важливі дати, терміни й цілі.

15. Зв`язуйтеся з батьками для передачі позитивних оцінок.

 

Поняття «гіперактивність» охоплює такі ознаки:

1. Дитина метушлива, ніколи не сидить спокійно. Часто можна бачити, як вона безпідставно рухає руками, ногами, постійно обертається.

2. Дитина не в змозі довго всидіти на місці, підхоплюється без дозволу, ходить по класній кімнаті та інше.

3. Рухова активність дитини зазвичай не має певної мети.

4. Вона просто так бігає, намагається кудись залізти, хоча часом це буває небезпечно.

5. Дитина не може грати в тихі ігри, відпочивати, сидіти спокійно, займатись чимось конкретним.

6. Дитина завжди націлена на рух.

7. Часто буває балакучою.

     Поняття «імпульсивність» охоплює такі ознаки:

​

1. Дитина часто відповідає на запитання, не замислюючись, не дослухавши їх до кінця, часом просто вигукує відповіді.

2. Дитина з нетерпінням чекає своєї черги, незалежно від ситуації і середовища.

3. Дитина часто заважає іншим, втручається у розмови, ігри, чіпляється до оточуючих.

 

Рекомендації батькам гіперактивної дитини. Що слід робити? 

     В гіперактивних дітей дуже високий поріг чутливості до негативних стимулів, а тому слова «не», «не можна», «не чіпати», «забороняю» -   для них порожній звук. Вони не сприйнятливі до доган і покарання, але дуже реагують на схвалення. Від фізичних покарань взагалі треба відмовитися. Із самого початку будувати стосунки з дитиною на фундаменті злагоди та взаєморозуміння. Безумовно, не слід дозволяти дітям робити все, що їм заманеться. Говорити потрібно спокійно, без зайвих емоцій, використовувати жарти, гумор, кумедні порівняння. Намагайтеся стежити за своїм мовленням. Окрики, гнів, обурення погано піддаються контролю.

 

 

 

 

                                                                   Злинський НВК

                                                          асистент вчителя: Миценко Г.Г.

​